The Bench from Aunt Moxie’s Manor - Лавка з садиби тітки Моксі

 The Bench from Aunt Moxie’s Manor

For many years, on 4th Flower Street in the city of Taros, right at the edge by the lake, the lonely silhouette of Aunt Moxie’s manor has towered in silence. No one knows what truly happened there, but everyone avoids the place.

For decades, the reclusive Aunt Moxie lived in that manor. People said she had once been a teacher at one of the academies, lecturing on the theory of portals. In class she was engaging and thorough, but beyond her lessons she remained quiet and reserved. Every evening she would stop by the bakery to buy fresh pastries, greeting politely, offering thanks, yet never speaking of anything mundane.

And then one day, she did not appear. The baker was the first to raise alarm, for Aunt Moxie was one of those who never broke their habits, regardless of weather or health. When she failed to show up for her morning lessons, within an hour the entire academy was buzzing. Guards were sent to the house to see what had happened. She did not answer the door, nor the calls.

To everyone’s astonishment, a sign now hung at the gate: “For Sale,” with a phone number beneath. On the other end was a real estate agent, who claimed he had received all the documents for transfer to a new owner. They had arrived by post, properly signed and notarized.

But the strangest part was still to come. Whoever tried to settle in the house never lasted more than a week. Constant knocks and rustles, the sound of laughter… or whimpering. The Commission on Supernatural Phenomena found no anomalies, yet the pattern repeated again and again. New owners never even managed to tidy the place, for from the very first hours a heavy drowsiness and apathy weighed upon them.

The manor gained such an ill reputation that it was no longer offered for sale or residence.

And if you dare to peek through the open window of the first floor, you will see a bench in the corner, adorned with Christmas things. Perhaps they belonged to Moxie herself, or perhaps to later owners who fled, leaving everything behind. But the unopened gift, the garland now covered in mold, and other remnants whispered of a Christmas that never came.

From time to time, locals still recall the story. And in the Guild’s archives, Aunt Moxie’s disappearance remains recorded as unsolved.

Will we ever learn what truly happened?

Лавка з садиби тітки Моксі

Вже багато років на вулиці 4-й Квітковій у місті Таросі, на самому краю, біля озера, самотньо височіє садиба тітки Моксі. Ніхто не знає, що там сталося, але всі обходять її стороною.

Багато років у тій садибі жила відлюдькувата тітка Моксі. Казали, що колись вона працювала вчителькою в одній з академій та викладала теорію порталів. Предмет вона пояснювала цікаво й ґрунтовно, але за межами уроків була мовчазною та небагатослівною. Щовечора вона заходила в пекарню купити свіжу випічку, віталася, дякувала й ніколи ні з ким не розмовляла про буденні речі.

Але одного разу вона не з’явилася. Першим забив на сполох пекар, адже тітка Моксі була з тих людей, що ніколи не змінюють своїх звичок, незалежно від погоди чи стану здоров’я. Коли ж вона не прийшла вранці на уроки, то вже за годину вся академія гуділа про це. До будинку направили стражів порядку, щоб з’ясувати, що сталося. Вона не відповідала й на дзвінки.

Яким же було здивування всіх, хто стежив за цією історією, коли з’ясувалося, що біля садиби стоїть табличка «Продається» з вказаним номером телефону. За цим номером відповів агент нерухомості, який повідомив, що отримав усі документи для передачі новому власнику. За його словами, документи він отримав поштою, і вони були справжні та завірені належним чином.

Та найдивніше чекало попереду. Хто б не намагався вселитися в будинок, ніхто не витримував там більше тижня. Постійно щось стукотіло, шурхотіло, то чувся сміх, то скиглення. Комісія з потойбічних істот не виявила жодних аномалій, але все повторювалося знову й знову. Кожні нові власники навіть не встигали навести лад у домі, бо з перших годин на них накочувала апатія й сонливість.

Садиба набула поганої слави, тож її більше навіть не пропонували для заселення.

Якщо ви наважитеся зазирнути у відкрите вікно першого поверху, то побачите в кутку лавку з різдвяними речами. Чи то вони залишилися від Моксі, чи то від нових господарів, які втекли, полишивши все як було. Але невідкритий подарунок, гірлянда, що вкрилася пліснявою, та інші предмети навіювали думку про Різдво, яке так і не відбулося.

Час від часу хтось із місцевих згадує цю історію, а в Гільдії її зникнення й досі занотоване в архівах як нерозгадане.

Чи дізнаємося ми колись, що ж насправді сталося?